(Але почну я, як завжди, здалеку.)
Ну от вам і Дані Алвес. Багато хто, і я в тому числі, грішать на бразильця - мовляв, в захисті недопрацьовує, через його постійні рейди до чужих воріт власні залишається без прикриття. Все це так, від цього нікуди не дінешся. Але от учора на Вісенте Кальдерон атакувальна складова каталонської 2-ки явно переважила захисну. Не буду закидати фрази типу "А хто б опинився на місці Алвеса", бо це трішечки безглуздо - але факт залишається фактом, саме правий захисник забив такий потрібний гол в першому таймі.
А забив він з передачі Фабрегаса - який, нагадаю, в минулому "безалвесовому" матчі грав ближче якраз до правого флангу, прикриваючи молодого Монтойю. З поверненням Дані Сеск відпустив праву бровку і, як наслідок, в тій самій атаці на 35-й хвилині опинився ліворуч, якраз під пас Мессі. Отака цікава арифметика - один гравець, а які важливі перестановки відбулись на полі.
Пара захисників Пуйоль-Маскерано, як на мене, справила більш спокійне враження, ніж нинішні Пуйоль-Піке. Не знаю, чим там справді йдеться про якийсь конфлікт Гвардіоли з футболістом, але у грі пана Бернабеу відчувається якщо й не спад, то певна проблемність. А аргентинець додає лінії захисту впевненості - бо ж в цьому сезоні саме центр оборони чи не найслабша ланка в синьо-гранатовій команді. Цікаво, як буде Пеп (та куди він дінеться, я вас умоляю) вирішувати цю проблему влітку - придбаннями чи тими "засобами", які вже є в наявності...
Ну, і гол Мессі. Все-таки правила корисно вчити і знати. Ну не давав суддя вказівки пробивати за свистком - так це ж інформація не тільки і не стільки для того, хто б'є, а в першу чергу для голкіпера. Куртуа, попри відмінно проведений поєдинок (взагалі голкіпери були на висоті - і хто мені розказував, що Вальдес поганий голкіпер?), проґавив цей момент і поплатився. Хоча без чудо-удару кращого гравця сучасності не було б нічого. А постріл у Ліонеля вийшов справді відмінний.
В цілому ж гра Барселони вже не нагадувала про памплонський кошмар, коли футболісти діяли так, ніби вони три роки безперервно грали в футбол по 12 годин на добу, а в ніч перед матчем ще й вагони розвантажували. Звісно, в першому таймі було дуже важко пройти ешелоновану оборону Атлетіко (82 на 18 - на моїй пам'яті рекордні цифри відсотків володіння м'ячем!), та і, маючи в тилу таку вбивчу силу, як Радамель Фалькао, дуже не побіжиш вперед усім табором. Хоча оборона мадридців кілька разів ловилась на відтягування основних сил на один фланг з відкриттям іншого - як у моменті з голом Фабрегаса-Алвеса. В захисті команда виглядала краще, ніж Валенсія тиждень тому - хоча Кажани все-таки більше атакували (мабуть, тому і йдуть в таблиці значно вище за матрацників). Взагалі, цікаво, що у Атлетіко вийде з Сімеоне. Але от конкретно з Барселоною не вийшло, і слава Богу.
В принципі, нікому ця перемога особливо й не потрібна - хіба що Реал після домашнього програшу ЦСКА розсиплеться в чемпіонаті. Але й чемпіонський коридор на Камп Ноу не дуже хотілось би побачити. Хіба що компенсувати його черговою манітою.
P.S. Ближче до вечора розкажу про те, який цікавий ювілей в історії Клубу був кілька днів тому.