1. “Карпати” продовжили свою божевільну серію тренерських звільнень – і викинули на мороз Олександра Чижевського. На його місце прийшов Роман Санжар. Так-так, екстренер того самого “Олімпіка”, який прославився на усю Україну своїми букмекерськими ахверами і не зник цього літа з футбольної мапи тільки “дивом”.
Я зараз не буду згадувати, що Чижевський – легенда клубу, рекордсмен українського футболу. Я навіть не буду згадувати, що Чижевський чи не першим не те що серед карпатівських тренерів, а в історії УПЛ взагалі почав спілкуватися із уболівальниками в соцмережі. В кінці кінців, “хороша людина – це не професія”. Але. Скільки пропрацював Чижевський? Скільки матчів відіграли його “Карпати”? А я вам скажу. Рівно шість. Ось вони, дивіться.
Поразки від двох грандів і учасників єврокубків, який з “Еспаньолом” бився практично на рівних. Нічия з іншим учасником єврокубків і міцною цього літа “Десною”. Перемога – виїзна – над, хе-хе, “Олімпіком”. Це що, аж такий катастрофічний результат, що треба після шести турів виганяти тренера?..
Кажуть, що все це – справа рук Шаблія, який “держить” Санжара. Ну що ж, тоді це все пояснює. Шаблій – фігура в українському футболі, яку скоро будуть так же клясти, як колись в політичному житті кляли Ахметова, а нині Коломойського. І, значить, подєлом, як кажуть одні сусідствуючі з нами нащадки неандертальців. А “Карпати” не шкода. Бо якби це був такий перший випадок… Ось вам список тренерських призначень “Карпат” за останні чотири роки. Ну як, вражені? Отож-бо й воно. Клуби з такою кадровою політикою ні на яке співчуття не заслуговують.
2. Прямо із рубрики “Ржалі і оралі”. Тут Григорію Суркісу на тижні виповнилося 70 років. І ось вам веселий скрін, подивіться на інтернет-сторінку одного клубу, до якого – як нас переконували роками, десятиліттями уже навіть – Григорій Суркіс не має ніякого відношення.
Класно, правда?
Хоча, кажуть, що того ж Михайличенка головням тренером призначив саме Григорій – і взагалі клуб живе на його гроші. (Не знаю, як вони там розділяються, ці гроші, “зароблені” братами Суркісами на енергетичних схемах – це одного, це іншого… Але кажуть, що отак от.) Смішна, одним словом, історія. Цікаво, а фанати “Динамо” привітали новообраного депутата-медведчуківця з ювілеєм чи ні? Це ж на його гроші “Динамо” в Лізі чемпіонів грає, точніше, грало.
3. Коноплянка повернувся до України. Зрада чи Перемога? Для уболівальників – однозначна Зрада. Як же так – такі надії покладали на нього, в “Севільї” грав, “Барселоні” забивав у Суперкубку УЄФА! Куди вже вище. Але…
Ну та то проблеми уболівальників, що і на що вони там покладали, хай хоч зеленськера на рояль. Для самого Коноплянки цей перехід – в однозначний плюс. Для рівня УПЛ цього форми – у будь-якій ситуації – вистачить з головою, у грошах він, скоріш за все, теж виграв, можливо, навіть серйозно виграв. Для самого “Шахтаря” теж в плюс – ліміт на легіонерів ніхто не відміняв, а постійно натуралізувати бразильців не вийде із цілком об’єктивних причин. А тут ось він, готовий футболіст з українським паспортом, не треба натуралізовувати, все на місці.
Так в чому ідіотизм, спитаєте ви? Та в самому Коноплянці. Який, маючи дуже непогані перспективи – просто взяв і поховав свою європейську (а це автоматично означає “світову”) кар’єру. Після таких історій з іще більшою повагою починаєш ставитися до таких, як Малиновський та Зінченко – люди не стали сидіти тут на олігарховому баблі, поїхали в Європу, пахали і досягли. Буде смішно, до речі, якщо обидва згадані мною обіграють команду Коноплянки в групі Ліги чемпіонів. Тобто Зінченко-то якраз обіграє, а от якщо ще й Малиновський…
4. Весела історія із німецьким виданням “Шпігель”, яке розкопало, що УЄФА 11 років скидало гроші для Федерації футболу України на “офшорну картку” десь аж у Британських Віргинських островах, конторі, яку контролює, за інформацією німців, Ігор Суркіс. А це 380 мільйонів євро, на секундочку. (До речі, от вам і джерело фінансування для ФК ДК – а то все кажуть, що Григорій, Григорій… А у Ігоря і своїх грошей вистачає! Тобто як своїх. Ну, ви зрозуміли.)
Історія тільки починається розкручуватися, тому гадати, так воно чи не так – немає сенсу. Хоча, я упевнений, що 99% нейтральних уболівальників скажуть – ну звісно ми віримо у цю історію. Така, знаєте, репутація у клуба та його власників. Але я зараз не про те, а про один смішний момент. Значить, “Шпігель” звернувся до “Динамо” за коментарем, але там нічого по суті не відповіли, ба більше – “кияни звинуватили видання в порушенні основних етичних принципів журналістики”. Бачте як, про етичні принципи журналістики в “Динамо” знають. Це ж типу стандарти ББС, еге ж?
5. Ненавиджу людей, які усе, що бачать на своєму шляху, намагаються використати для власного піару. Ось вам цитата: “Я думаю, що успіх збірної, в першу чергу, для наших героїв, які повернулися з полону”. Це знаєте хто сказав? Такий Андрій Павелко, головний УАФ України.
Просто ноу коментс. Якось реагувати на подібне гівно… А йому, очевидно, норм.
Бонус-трек: “Повернення в чемпіонат Білорусі – це дуже важливо для мене. Мій тато мріяв, щоб я грав тут. І я дуже хотів тут колись зіграти. Я все одно з Мінська. Це було для мене завжди цікаво. Це грандіозна подія останніх років для мене”, – повідомляє нам Арцём Мілеўскі.
Ага, ага. Дуже важливо, грандіозна подія… Це як власники клубів, у яких немає грошей на трансфери – з таким же пафосом говорять про те, що от ми робимо ставку на власних вихованців, такі ми, мовляв, патріоти!
Докотився Мілевський до того, що для нього уже чемпіонат Білорусі – грандіозна подія. (Ви, до речі, не забули, що він одноліток Кріштіану Роналду? Це я так, до слова.) Хоча – якщо порівняти його кар’єру із кар’єрою його друга і товариша у п’янках-гулянках Алєксандра Алієва, то дійсно грандіозно. Цікаво, Алієва на історичну батьківщину не тягне? Там “СКА-Хабаровськ” у ФНЛ (то такий аналог нашої першої ліги) виступає непогано. Правда, до Хабаровська квиток дорого коштує…
Що ж, на цьому випуск завершуємо. Не будьте як Мілевський, тобто нехай у вас в житті грандіозні події не будуть пов’язані із Білоруссю та її футболом. Руф, браття, руф!