Богдан Бутко.
Олександр Кучер.
Віталій Мандзюк.
Тарас Михалик.
Ярослав Ракіцький.
Євген Селін.
Євген Хачеріді.
Думаю, ви вже здогадались, на що саме я натякаю. Так, Олег Блохін не викликав до збірної правого захисника поки ще "Карпат" Артема Федецького. Що ж, з одного боку, його логіка зрозуміла - футболіст не полетів на збори з командою, його фізична форма по суті невідома, а фактично є не тою, з якою можна сподіватись на серйозну гру. (Бо що там той дубль...)
Але це з одного боку. Є тут, як у тої медалі чи монети, інший бік. Ось такий.
Федецький минулого року досить регулярно викликався до національної збірної. Хто хоче, може ось тут передивитись, скільки разів Артем був в заявці на матч за Блохіна. Тобто на нього, наскільки можна зрозуміти, розраховували. Пройшла зима, в футбольному плані не сталось нічого - крім конфлікту гравця з його клубом. Тобто до персони самого захисника у Блохіна не повинно було виникнути ніяких претензій, в офіційних матчах за клуб він не грав, рівень ні зріс, ні впав.
Тому логічно припустити, що причина саме в дублі. Але це зараз. А за пару тижнів Артем може виявитись уже гравцем Дніпра. Або Шахтаря. Або таки підпише контракт з Карпатами. Та навіть за тиждень - ще до матчу в Ізраїлі. І вже нібито гравець знову підходить...
І ще одне. Федецький - член збірної, частина колективу. Колективу, створеного головним тренером. А колектив - це не тільки набір гравців, це й певні стосунки. От зараз у Артема відверто невдалий період - не у грі, а фактично з незалежних від нього причин. Бо ж по суті його шантажують. І шантажують саме тим, що він пролетить повз Євро.
Ну так візьми, Олеже Володимировичу, і викличи Федецького на цей матч. І на поле випусти хоча б на якісь там 10-15 хвилин. Чи навіть на 5. Підтримай свого підопічного. Покажи всім, а перш за все йому самому і Карпатам, що ти розраховуєш, довіряєш гравцю - навіть попри неповну готовність. В футбол же не тільки ногами грають, в сенсі біготні по полю, а й головою, мізками. А вони у Федецького навряд чи атрофувались від сидіння в дублі.
І це було б по-людськи і по-тренерськи. Дав надію футболісту, навіть допоміг йому у боротьбі з клубом - щоб Артем міг козирнути перед Димінським, мовляв, мене й так в збірну викликають, так що я й у дублі півроку посиджу. Блеф, звісно, але могло б і зіграти. Бо єдиний козир ППД був би добряче підмочений.
Я вже не кажу про те, що у нас з позицією правого захисника проблема майже перманентна. І втрачати одного з найкращих на цій позицій - не дуже розумний хід. Звісно, далеко не все (та майже нічого) залежить від позиції тренера збірної. Та все ж спробувати можна, хіба ні?
Замість якогось розумного чи не дуже висновку я просто покажу вам, що таке справжній колектив в футболі.
Ну, а замість постскриптума - трохи народної творчості.
