В історії Барселони було багато різних сторінок. Оскільки я сьогодні отримав для своєї колекції не дуже фартову (згадайте матч в Памплоні) "весняно-зелену" футболку, то розкажу про одну невеселу сторінку з синьо-гранатової історії.
Всі ви, мабуть, знаєте, що в історії елітного дивізіону чемпіонату Іспанії, Прімери, тільки три команди брали участь у всіх сезонах - з першого по сьогоднішній. Це Атлетік, Барселона і Реал. У кожного з них був один такий сезон, коли питання збереження прописки вирішувалось в найостанніший момент. Барселона переплюнула і басків, і мадридців - вирішивши це питання вже по закінченню чемпіоната.
Сезон-1941/42 Барса розпочала домашньою нічиєю 4:4 з Аліканте (так в тому сезоні називався алікантійський Еркулес). Причому на 47-й хвилині Барса програвала на Лес Кортс 0:4! Дякувати Богу і двом дублям, вдалось звести поєдинок до нічийного результату. В кінці сезону напевно цей матч згадалось з особливим настроєм - бо якби блаугранас не зрівняли тоді рахунок...
Далі були п'ять поразок поспіль! П'ять. Дивно (а, може, і логічно), але найскромнішою, в один м'яч (3:4) була поразка на Чамартіні від Реала. Перший тайм Барса взагалі виграла 2:1... Тільки в сьомому турі, 9 листопада (чемпіонат розпочався в кінці вересня) Барселона вперше виграла - 4:0 у Гранади. Це дозволило каталонцям піднятись з 13-го, передостаннього і другого напряму вилітаючого місця "аж" на 11-е. Обійшовши якраз обіграних андалусійців. З трьома очками Барса відставала від лідера, Атлетіко Авіасьон, на 9. Про чемпіонство можна було забути.
Але яке там чемпіонство! Дві виїзних "атлетичних" поразки - 3:6 в Мадриді, 4:5 в Більбао - і команда, що в минулому сезоні поступилась третім місцем тільки за додатковими показниками, опустилась на 14-е місце. Не зрозуміли? Спробуйте зрозуміти це ще раз. Барселона опинилась на останньому місці в чемпіонаті! Запам'ятайте цю дату - 23 листопада 1941-го року. Можливо, в історії Барселони такого більше ніколи не було і не буде.
Оскільки падати далі було просто нікуди, Барселона почала підніматись. Три перемоги поспіль - і от уже десяте місце, перша сходинка знизу, яка дозволяла перевести подих (тоді 13-14 місця вилітали напряму, а 11-12 грали перехідні матчі з командами із Сегунди). Нічия 1:1 в Кастельон-де-ла-Плана в останньому турі першого кола (це зараз тамтешній Кастельон ошивається в Терсері, а колись грала в еліті...) - і на зимові канікули Барса йде 11-ою. Втім, відстань в 9 очок до лідера, все того ж Атлетіко, зберігається.
Січень 1942-го виявився продовженням кошмару. П'ять поразок поспіль, все почалось з Аліканте - Барса повела в рахунку, але програла 1:3. Далі були друга в чемпіонаті поразка в дербі барселоні, в Ель Класіко (жодного виграного з двох дербі, точніше, всі чотири програні, в чемпіонаті - чи не антирекорд...).
Після 18-го туру Барселона йшла передостанньою, відстаючи від Ов'єдо на 4 очки (2 перемоги, майже вічність). Нижче каталонцям не дозволив Реал Сосьєдад - баски були ще слабшими. Саме з ними блаугранас грали в наступному матчі, і вирвали перемогу тільки в останні 10 хвилин. Це нічого не змінило в турнірній таблиці, Барса все одно не догнала Гранаду. Більш того, в 20-му турі влетіла тій на півдні з жахливим рахунком 0:6!
Гранада відірвалась, але почав пригальмовувати Аліканте. 1 березня Барса несподівано розгромила вчорашнього лідера, Атлетіко Авіасьон. Вже в першому таймі каталонці вигравали 4:1, потім забили ще один і так закінчили. Хет-трик зробив кращий бомбардир команди (17 голів) Маріано Мартін Алонсо. В наступному сезоні з 30-ма точними ударами він отримає Пічічі. Отже, Барса виграла - і відставання від Аліканте скоротилось до одного очка (точніше, 1,5 - оскільки в особистих зустрічах валенсійці передували, 4:4 та 3:1).
В 24-му турі, за 2 матчі до кінця чемпіонату, Еркулес вчергове програв (1:2 в аутсайдерському Сан-Себастьяні), а Барселона розгромила Севілью (6:2) - і от каталонці вже 12-і. 23-й, передостанній тур. Барса їде в Ов'єдо, де півгодини програє, але вириває нічию (Мартін забив, хто ж іще). Еркулес на 47-й хвилині програвав вдома Гранаді, але два голи під кінець матчу врятували нічию. 17-16 за очками для Барси, тобто блаугранас по суті мають півочкову перевагу. Сосьєдад вже вилетів - 11 балів, Ов'єдо з 23-ма очками не опуститься нижче 11-го і бореться за чисте збереження прописки.
Останній тур. Ов'єдо програє і залишається 11-ю (потім виграє в "перехіднику" у Сабаделя 3:1 і залишиться в Прімері). Сосьєдад грає внічию з Сельтою, але кого це хвилює. Еркулес грає в Більбао, Барселона приймає Кастельон. Перемога алікантійців рятує їх тільки за нічиєї Барси. Нічия - за поразки.
На 20-й хвилині Атлетік забив - і майже все стало зрозуміло. А коли з 53-ї по 60-у Барса тричі розписалась в ворота Кастельона, всі питання було знято. Еркулес звів поєдинок до нічиєї 2:2 (програвали 0:2), Барса пропустила один гол. 12-е місце, 19 очок - на 21 менше, ніж у чемпіона, Валенсії. І найголовніші матчі ще попереду.
Так, саме матчі. Парадокс - поки в чемпіонаті справи у Барси йшли препогано, в Копа дель Генералісімо все було навпаки. Мабуть, Барселона просто проснулась навесні - бо ж чемпіонат завершився на початку квітня, а тільки потім розпочалось кубкове змагання.
Єдиний програний поєдинок блаугранас - це найперший матч, в гостях у Террасси (1:2). Домашні 4:0 нівелювали ту поразку. Далі акуратно по два рази були обіграні Севілья, Еспаньол (помста за програні дербі в чемпіонаті!) і свіжоспечений чемпіон Валенсія. 21 червня на мадридському стадіоні Чамартін, домашній арені головного ворога Барси, Реала, каталонці зійшлись в фінальному матчі з Атлетіком. Через десять хвилин після початку матча на трибуні з'явився той, на честь кого перейменували кубковий турнір - генералісімус Франсіско Пауліно Ерменегільдо Телдуло Франко Баамонде. Суддя зупинив гру, команди вітали диктатора вигуками "Франко! Франко!". Такі тоді були часи...
Барселона постійно вела в рахунку - 1:0, 2:1, 3:1. Молодий, 21-літній нападник Атлетіка Тельмо Сарра востаннє зрівняв рахунок на 81-й хвилині. Але на овертайм басків не вистачило, гол Мартіна на 101-й хвилині вирішив долю фіналу. Барселона підняла над головою перший в своїй історій Кубок імені ненависного Генералісімуса - а за тиждень їй довелось повернутись на Чамартін уже для зовсім іншого поєдинку.
В Сегунді тоді була непроста система. Спочатку три групи визначали по дві найкращі команди. Далі шість переможці сходились в першому раунді плей-офф. Після одноколового турніру дві найкращих (Бетіс і Сарагоса) відправились в еліту, а третю і четверту чекали невдахи Прімери. Сабадель ще 4-го програв 1:3 Ов'єдо, тепер прийшла черга Барселони і Мурсії. Команда з однойменної історичної області тільки-но вперше вилетіла з Прімери (а там провела всього один сезон), тому хотіла повернутись туди.
І, напевно, саме тому Мурсія виглядала в першій половині першого тайму краще. На 22-й хвилині Los Pimentoneros (англійською це буде "паприка-мен", "хлопці-перці", одним словом) навіть забили гол. Але в еліті вони себе бачили всього 4 хвилини. Барса розлютилась і понеслась уперед. На 26-й хвилині Мартін забив перший із чотирьох своїх голів. На перерву команди пішли за рахунку 1:1, хоча форвард Мурсії Вілланова міг забити у двох епізодах.
А по перерві на полі була уже тільки Барса. 61, 72 і 77 хвилини - каре Мартіна і мрії Мурсії про Прімеру поховані (як виявилось пізніше, всього на два сезони). На 89-й хвилині блаугранас забили п'ятий, останній гол чеміонату-1941/42. Більше ніколи за всю свою 112-річну історію ФК Барселона не знаходився настільки близько до Сегунди.
Bonus track: Фото одного з голів Мартіна Мурсії, номер "Марки" після матчу і карикатура, присвячена поєдинку, в "Мундо Депортіво".
