Отже, про 90-і роки. Для когось вони були переломними і основоположними, десь життя йшло звичним порядком. Але в футболі, так вже склалось, чемпіони 90-х далеко не всюди дожили до наших днів в маслі з шоколадом.
Не досліджував інші періоди, але позірно здається, що якось аж забагато переможців того десятиліття завершили на сьогодні своє існування. Ось список тих клубів, що вигравали національні чемпіонати, але зараз не існують.
Вірменія
Єреван - 1997-го виграв чемпіонат, а вже 1999-го розформований. Встиг пограти з нашим Дніпром в Кубку УЄФА
Австрія
Сваровскі-Тіроль - 1990-го став кращим в Австрії, 1992-го збанкрутував. У 80-х виходив в півфінал КУЄФА, з Дніпром в Кубку Європейських Чемпіонів грав.
Естонія
Норма (Таллін) - в активі було 2 чемпіонства, 1997-го після вильоту з 2-го дивізіону закрили проект.
Македонія
Слога Югомагнат - неодноразовий чемпіон 2010-го під назвою Шкупі був позбавлений професійної ліцензії, зараз не існує.
Словенія
Олімпія (Любляна) - виграла 4 перших чемпіонати, 2004-го розпущена. Нинішня Олімпія, що зараз пробивається до вершин словенського футболу, це новоділ.
Румунія
Універсітатя (Крайова) - чемпіон-91 в 2011-му був дискваліфікований і розпущений, клубом навіть Національна антикорупційна агенція зацікавилась, по судам затягали.
Унікальна ситуація склалась у Литві. Там припинили своє існування відразу три чемпіони 90-х!
Інкарас (Каунас) - дворазовий чемпіон, розформований 2003-го.
Кареда (Шауляй) - також два рази ставала кращим, 2000-го переїхала до Каунаса, ставши фармом місцевого клубу, а 2003-го зникла остаточно.
Сіріюс (Клайпеда) - виграв історичний, перший (після відновлення змагань) чемпіонат Литви, ще 1990-го, а 1996-го збанкрутував.
Багато з тих чемпіонів, хто зараз існує, виступають не в вищих дивізіонах чемпіонатів своїх країн. Лідс в Англії, Аланія в Росії - це тільки декілька прикладів. У Франції в Лізі 2 зараз аж три чемпіони того періоду - Ланс, Монако і Нант.
Є клуби, які провалились нижче. В Албанії, наприклад, неодноразовий чемпіон країни (і означеного періоду також), Партізані, грає в Kategoria e Dyte, 3 за рангом дивізіоні. Втім, у порівнянні з Фінляндією це просто дрібниці. Там в дивізіоні Kakkonen (також аналог нашої другої ліги) зараз виступають аж три чемпіони 90-х! Куусюсі (Лахті), Джаз (Порі), ТПВ (Тампере). Перші колись Зеніт виносили в Кубку Чемпіонів...
В переважній більшості всі ці падіння (про розформування я вже й не говорю) пов'язані з фінансовими проблемами. Через них впав аж у п'ятий дивізіон чемпіонату Уельсу - Gwent County League - переможець дебютного валлійського чемпіонату (1992/93) Кумбран Таун. Але і це не рекорд! Є в Європі клуб, що грає на шостому рівні національного футболу! Про нього й була загадка, про нього я коротко розкажу.
В статті "Матч ненависти", присвяченій поєдинку загребського Динамо та Црвени Звезди, який фактично й спровокував громадянську війну в Югославії (принаймні, є така версія) я згадав про культового для сербів персонажа тих часів, Желько Ражнатовіча. Персонаж дійсно непересічний, розпочинав як кишеньковий злодюжка, а в 70-х - коли втік до Європи - був визнаний одним із десяти найнебезпечніших злочинців Старого Світу.
Сидів, повернувся до Югославії, де продовжував свою діяльність. 1990-го брав участь в тому самому загребському побоїщі як керівник одного з фанатських угруповань Црвени Звезди. Пізніше з цього угруповання (ну, і, звісно, кримінального оточення Желько) виросте справжня армія Ражнатовіча, яку називатимуть "Арканови тигрови", себто "Тигри Аркана". Аркан - таке прізвисько у певних колах було у Ражнатовіча. Стосовно армії я не жартую, вона таки дійсно була, ця Сербська добровольницька армія.
Пізніше, вже після війни, почали спливати подвиги цієї армії і самого Аркана - захоплення людей, насильницьке їх утримування, вбивства, згвалтування боснійської жінки. Все, як і на будь-якій війні, особливо громадянській. Все це прозвучало з вуст прокурора Міжнародного трибуналу по колишній Югославії - але Аркан так і не був заарештований та засуджений.
Як будь який нормальний бандит (нам, радянським та пострадянським людям це поняття можна не пояснювати, правда?), Ражнатовіч займався не тільки незаконними речами. Наприклад, ще 1992-го Аркана було обрано депутатом Народної скупщини Югославії, нардепом по-нашому. Навіть партію свою Желько заснував, правда, вдалим проектом вона не стала.
Значно вдалішим було його особисте життя. 1995-го Аркан одружився (це був не перший його шлюб) на найкрутішій сербській співачці Світлані Вєлічковіч, відомій за псевдонімом Цеца. Весілля було - на всю губу, гуляли в найдорожчому готелі Белграда, Інтерконтіненталі, який Аркан орендував повністю. Весілля показували по ТВ, а потім ще й продавали на відеокасетах. За 5 років в тому самому Інтерконтиненталі Ражнатовича застрелить найманий вбивця...
Але до того він встиг прославитись ще й на ниві футболу. Отепер ми підходимо до головної теми загадки. Був в Белграді такий клуб Обіліч, названий на честь національного героя сербів, Мілоша Обіліча, який вбив під час легендарної битви на Косовому полі османського султана Мурада Першого. Клуб такий собі, скромненький, нічого ніколи не вигравав, 1995-го до фіналу Кубка дійшов і все. Сезон-1995/96 завершив в другому дивізіоні - і тут прийшов Аркан. 1997-го Обіліч стартував в еліті, і в першому ж сезоні виграв чемпіонат Югославії, на два очки випередивши Црвену Звезду! Наступного року став другим, програвши два очки Партізану. В тій, срібній команді, дебютував, до речі, нинішній гравець Металіста Мілан Обрадовіч.
1998-го Обіліч отримав право грати в кваліфікації ЛЧ - і ледве його не втратив. В УЄФА не дуже сподобалась ситуація, коли власником клубу є людина, яку розшукує Інтерпол - і Ражнатовічу довелось переписати клуб на свою кохану Світлану. Обіліч в першому раунді пройшов ісландський Вестманнаейяр, а в другому програв (0:4 в гостях, і 1:1 вдома) майбутньому фіналісту, Баварії. Отакий був стрімкий злет заштатного клуба - за два роки з другого дивізіону в Лігу Чемпіонів.
А потім почалось падіння. 15 січня 2000-го в холі готелю Інтерконтиненталь пострілом в ліве око був вбитий фактичний власник клубу, Желько Ражнатовіч. Клуб на тендітних плечах Цеци ще тримався деякий час, в вересні 2001-го Світлана взагалі могла стати президентом місцевої федерації футболу - і тоді напевно проблем у Обіліча б не було. Але не склалось.
А 2003-го, після вбивства прем'єр-міністра Сербії Зорана Джінджіча, рука правосуддя добралась і до Цеци. Обшук, знайдена зброя, підозри в причетності до вбивства, 121 день за гратами (під вікнами тюрми протестували прихильники її таланту, а, може, просто проплачені люди - чи нам не знати подібного, правда?).
Потім на деякий час Світлану залишили в спокої, але коли взялись знову, вже 2011-го, там почались і питання до ФК Обіліч. Виявляється, Світлана та її сестра Лідія Оцоколіч (знайоме прізвище, правда? Так, вона - дружина колишнього гравця Шахтаря Предрага Оцоколіча, який переїхав в Донецьк саме із Обіліча) добряче "нахімічили" під час продажу гравців на початку 2000-х. Підняли й історію 2007-го року, коли було вчинено напад на директора одного з клубів - і до цього теж нібито причетна Цеца.
До речі, президентом клубу вона була до 2001-го, а власником залишається і досьогодні. Яким саме власником, можна побачити хоча б на офіційному сайті Обіліча. Внизу заскріншочена головна сторінка сайту - зверніть увагу, коли востаннє він оновлювався...
Спускаючись по щаблинах сербського футболу, Обіліч докотився майже до ручки. В сезоні-2010/11 він вилетів з 1 белградської ліги - це п'ятий рівень тамтешнього футболу. Зараз виступає в групі "Дунав" 2 белградської ліги. Як виступає, можете пересвідчитись з таблиці (див. нижче). Отже, не за горами новий рекорд - сьомий рівень національного футболу! Ну, це якщо Обіліч продовжить своє жалюгідне існування.
Отака історія стрімкого злету і довго-предовгого падіння одного сербського клуба. Власне, у нас подібних історій немає тільки тому, що так глибоко падати просто нікуди. А всі ці Темпи, Зорі-МАЛС, Вереси, та навіть Шахтар з його Аліком Греком, підірваним на стадіоні (що було б, якби Ахметов сказав "Ні"? Думаю, приблизно те саме, сидів би зараз "Шахтар" в першій лізі, в кращому випадку) - це просто рідні брати Обіліча. Ну, а хто тут у нас - brothers in arms "Аркана" Желько Ражнатовіча, то вже вам самим вирішувати:-). А я тільки розповів вам футбольну історію з веселим початком і печальним кінцем.
P.S. Скріншот стартової сторінки офіційного сайта ФК Обіліч та турнірна таблиця його ліги після завершення першого кола. А також відео одного з найголовніших матчів в історії Обіліча - перемога 4:3 над Црвеною Звездою в першому колі чемпіонського сезону.
