Веселий сьогодні був день, я весь заклопотаний - статтями, блогом, різними оргпитаннями - але закінчилось все дуже добре. От про це й поговоримо.
Перший тайм - це було щось страшне. Точніше, перший тайм до гола Алексіса. Безмоментний абсолютно матч, півтора шанси на дві команди... Я навіть фразу для заголовка цього запису придумав - "Безударные гласные". Таку Барселону, з такою кількістю ударів так відразу й не пригадаєш. І це при аж трохи нетрадиційно високому рівні володіння м'ячем - 78 на 22. Втім, повинна ж колись і Барса грати на результат, правильно? І в першому таймі салатовим (я не плутаюсь в кольорах?) це вдалось. Звісно, не вистачало на полі Шаві. Іньєсти також, але він хоч іноді з'являвся, а от сеньор Ернандес Креус весь матч просидів на трибуні. Але нічого, впорались без них, Франсеск он який пас віддав в другому голі.
Другий тайм - це вже була гра Барселони. Я думав, що Гвардіола випустить "колышек" (с, В.Уткін), Куенку тобто, аби розтягнути оборону Байєра. Але вона сама розтяглась, і почалась справжня ремонтада. Себто повернення. Повернення до тої Барселони, яку ми звикли бачити за останні три пепо-сезони. До швидких атак, до безлічі коротких пасів - але не таких, як в першому таймі, а із загостреннями, з небезпекою для чужих воріт. Чесно, у мене було враження, що спостерігаєш за пацієнтом, який одужує після тяжкої хвороби.
Звісно, ще не все так добре, як хотілось би. Адріано на лівому фланзі нападу - це що? В принципі, нічого, ну, побігав, одного разу навіть вдарив по воротах. Багато браку при передачах (в статистиці цього, може, й не видно - 88 відсотків, 86), втрат м'яча. Дані Алвесу треба перекваліфіковуватись в хавбеки, а в зону правого захисника шукати хорошого бека. Центр оборони - вже, мабуть, можна вживати прислівник "традиційно" - лякав. Не порадував до перерви Мессі (ну, тут можна про всю команду так сказати), хоча свій гол забив. Звісно, на тій позиції, де він зараз грає, яскравості поменше, ніж на вістрі атаки.
От Алексіс - молодчина. Не будь його в команді, хто зна, як би закінчився матч. Принаймні, Вілью чи Педро я в його ролі не уявляю. Думаю, можна говорити про те, що саме Санчес є найвдалішим і найпотрібнішим придбанням Барселони останніх років. Ні, Фабрегас - це теж, без сумніву, але все-таки в центрі поля не настільки серйозно стоїть питання. Принаймні, коли гравець на ім'я Шавіньєста в повній бойовій.
Головне ж в цьому матчі було те, що Барселона перемогла. Так, навіть у великих команд є такі періоди, коли просто потрібна перемога. Для відновлення психологічної рівноваги. Інколи треба, щоб просто вийшло. Не феєрично, неперевершено, унікально, а от просто - вийшло. Змогли. Ну, і з досить комфортним запасом. В житті, як на довгій ниві, трапляється усякого (колись, як нагадаєте, розкажу про таке барселонське "усяке") - але чвертьфінал зараз дуже близько. От би з ЦСКА там зіграти - я б у Москву поїхав:-).
P.S. Раз я в доброму гуморі, то поділюсь своєю маленькою радістю - черговим поповненням колекції. З 50-річчя "Камп Ноу" у мене досі не було, і от нарешті. Порадійте за мене:-)