У мене інколи запитують на конференції - чому ти, гад такий, вболіваєш за іноземний клуб. В чому прикол такого вболівання, чому б не підтримувати свій рідний (український, запорізький) колектив. Знаєте, є такий історичний анекдот, він гуляє в різних версіях, можливо, це навіть був такий історичний факт, я зараз не згадаю, та й не про те річ. Ось один із варіантів цього анекдота:
Приезжает король в замок рыцаря-вассала. Вызывает его к себе.
- Почему при моем приближении к замку не салютовали пушки?
- Сир, на это есть пять причин, во-первых у нас нет пороха...
Так от, про "по-перше". Бо вся та красота футбола, увага до уболівальників, та банальна можливість купити футболку - це все "по-наступне". А от головна причина в тому, що там футбол - це дійсно футбол. Це гра, це бізнес, це розвага і стиль життя. Але все це - чесно і прозоро.
А що таке "футбол" у нас? От я читаю інтерв'ю головного тренера стрийського "Скали" (це вже яка за ліком реінкарнація "найстарішої команди України"?) Володимира Реви. І прямо з початку матеріалу:
- Володимире Сергійовичу, як вам гра, чи слідкували за діями свого сина?
- За великим рахунком, за своїм сином я не слідкував. Ситуація наступним чином: сьогодні моє серце було розділено на дві частини, в силу того, що тут, безпосередньо, присутня моя робота в «Скалі», а також чотири наших вихованці перебувають в розташуванні «Львова», для того, аби вдихнути трішки кисню в тамтешню команду. Маємо таке політичне рішення, щоб ФК «Львів» залишився у Першій лізі, й ми, зі своєї сторони, робитимемо все можливе, аби так і трапилося.
Отак. Політичне рішення. І ми, зі своєї сторони, робитимемо все можливе.
Розумієте, в чому справа - наш футбол він по суті своїй і є оце саме "політичне рішення". І був таким від самого початку. І коли залишали київське Динамо, яке повинно було вилетіти, у одному із перших повоєнних чемпіонатів. І коли розформовували команди ВВС і ЦСКА (а скільки їх іще таких було...). І коли вводили квоту на виліт від союзних республік, аби національні окраїни СРСР були представлені в еліті. І коли по ходу турніра змінювали його формулу. І коли об'єднували Карпати зі СКА. І коли українські команди зливали матчі Динамо. І коли, і коли, і коли...
В незалежні часи багато чого помінялось, але оцей принцип майже не змінився. Згадайте, як в середині 90-х коментатор лігочемпіонського матчу Динамо розказував, що "вся Україна сьогодні вболіває". А так і було, може, уже не тоді, але при Союзі було. Бо так було прийнято - що є твоя локальна команда, але є команда Динамо, яка представляє всю республіку, і за неї теж треба уболівати. І на Закарпатті гордяться тим, що саме їх представники підняли Динамо після війни - а не тим, що у них була своя достойна команда. Бо це було "політичне рішення". Сказано - їдь у Київ, у головну команду УРСР, і все. І досі цим пишаються, навіть не розуміючи, що цим тільки підкреслюють свою вторинність і убогість...
А зараз просто "політичні рішення" стали іншими, бізнесовими. Скажете, "Іллічівець" зараз або "Кривбас" бозна скільки років - це не політичне рішенння? Та просто центри таких рішень змінились, збільшились. Тепер Донецьк може дозволити собі стати таким центром, чого за Союзу просто неможливо було добитись (згадайте Зорю-72, і що потім сталось з, по-нинішньому говорячи, фактичними власниками клубу).
А тепер повернемось до "тамтешнього" футболу. Ви уявляєте собі, щоб Райо Вальєкано "зі своєї сторони, робив все можливе" для спасіння Атлетіко? Або яка-небудь Еуропа (чи навіть Льєіда з Гімнастіком) - для спасіння Еспаньола? Естремадура, яка в 90-х засвітилась в Прімері (друга з усього регіону, між іншим!) недавно померла - і ніякий Бадахос, якому елітний дивізіон тільки сниться, на поміч не прибіг. Грає собі в Терсері/Сегунді-Б й далі. А в Альмендралехо заснували новий клуб, з новими власниками (хоч і зі старою назвою). І живуть далі. І ніяких політичних рішень. Винятково гра і бізнес.
Це абсолютно не значить, що я не дивлюсь український футбол і не цікавлюсь ним. Наш футбол зараз досить ефектно виглядає на телеекранах, його можна і потрібно дивитись, частенько бувають яскраві матчі (принаймні за 10 років ситуація серйозно змінилась на краще).
Але вболівати тут я ні за кого не буду. Бо я не вболіваю за "політичні рішення".