16. Драган Чіріч, Сербія
Точніше, Югославія - коли цей безсумнівний талант переходив переходив в Барселону з Партізана, серби ще жили в одній державі з чорногорцями та косоварами. В середині 90-х багато в чому завдяки Драгану "гробарі" стали лідерами белградського футболу, відтіснивши Црвену Звезду на другий план. А самого Чіріча вже уголос називали наступник Предрага Міятовіча, з яким юний футболіст починав в Партізані (потім Міятовіч перебрався в Іспанію, щоб там транзитом через Валенсію стати переможцем ЛЧ з Реалом).
Чіріч також потрапив на Піренеї, в Барселону. Розпочав він гарно, потрапив в основу - але під кінець чемпіонату втратив психологічну рівновагу (в команді тоді взагалі відбувались неприємні речі, колектив розбився на групи за етнічно-мовними ознаками, і сербу Чірічу просто не знайшлось місця). Перестаючи потрапляти в склад, Чіріч не затримався в Каталонії, відправившись в оренду до АЕКа. А там і закінчив кар'єру в рідному Партізані. Всього в 31 рік.
17. Аляксандр Глєб, Білорусь
Вихованець мінського Динамо, що ще в юнацькому віці переїхав зі столиці в провінцію, грати за команду заводу. Зараз цю команду знають всі - це БАТЕ. Втім, надовго в Борисові він не затримався, бо попав на очі скаутам німецького Штутгарта. Встиг тільки виграти одне чемпіонство на батьківщині. В Штутгарті Аляксандр спочатку довго вливався в команду, перший сезон майже не грав - зате далі став твердим гравцем основи. І віце-чемпіонство в бундеслізі 2003-го - це його повноправна заслуга. Після переходу Фелікса Магата в Баварію шваби трохи здали, але Глєб тримав свій рівень.
За що й отримав запрошення в чемпіонат Англії. Але майже відразу після дебюта в Арсеналі отримав травму і пропустив кілька місяців. Втім, до кінця сезону оклигав і отримав місце в основі. А в травні став першим білорусом, який грав в фіналі Ліги Чемпіонів - програв своєму, як виявилось пізніше, майбутньому клубу.
В Барселоні Глєб також розпочав з травми - але, на відміну від Арсенала, повернутись після неї в основу Аляксандру не вдалось. І почалась епопея з орендами. Правда, спочатку була ідея обміняти його разом з Етоо над Ібрагімовіча, але сам білорус відмовився. І поїхав у "свій" Штутгарт на рік. Далі були Бірмінгем і Вольфсбург, а кілька тижнів тому Глєб і Барселона за згодою сторін розірвали контракт.
18. Дмитро Чигринський, Україна
Ну, і нарешті перший (і дай Боже, не останній) наш представник в Клубі. Народився в Хмельницькій області, починав у Львові, перший контракт підписав з Карпатами, але отримав травму, лікування якої оплачувати пан Петро Димінський, відомий Скрудж українського футболу, оплачувати не захотів. Зате знайшлись гроші в Донецьку, куди Діма й перебрався.
В Шахтарі у нього склалось не відразу. Довелось їхати в оренду до Запоріжжя. Там, в Металурзі, взагалі була весела компанія при Грозному - орендовані шахтарі Чигринський і Бредун, такий же тимчасовий динамівець Алієв, привезений аж із Штатів Дєма Коваленко, ну і купа легіонерів, балканських та "грозненських". Дмитро заграв так, що питання про його перехід в Металург на постійній основі (спочатку йшлось навіть про таке - мовляв, якщо не вразить Луческу його гра в оренді, то повертати не будемо) навіть не піднімалось. Бредун, до речі, теж повернувся - але доля його склалась зовсім інакше.
Три сезони Чигринський був гравцев основи, аж поки не перейшов до Барселони. Перейшов, зробивши з точки зору власної кар'єри непоправиму дурницю - вийшов на заміну в матчі з Тімішоарою. Шахтарю, діючому володарю Кубка УЄФА (перший міжнародний трофей Дмитра), в кваліфікації ЛЧ це не допомогло - а перед самим гравцем закрило двері в груповий турнір ЛЧ з Барселоною. І навіть колись хтось пари Пуйоль-Піке вибував зі складу, персона Чигринського була під питанням - нащо награвати футболіста тільки на чемпіонат, коли ще є і євроарена...
Можливо, через це, можливо, з якихось інших причин Дмитро відіграв в чемпіонаті-2009/10 тільки 12 матчів. (Але чемпіоном став, так само як і переможцем клубного чемпіоната світу) Далі, за словами самого гравця, у нього був шанс від Гвардіоли - але змінилась влада в клубі. Сандро Россель почав шукати шляхи вирішення фінансових проблем, а тут як тут прийшов Шахтар з 15-мільйонною пропозицією за свого колишнього гравця. (Продали гірники Дмитра, якщо хтось забув, за 25 мільйонів євро.) Звісно, що Барселона погодилась - хто б ще купив у неї гравця запасу за такі гроші.
Після повернення в Шахтар у Дмитра, в принципі, не склалось. Спочатку поки набрав форму, а потім пішли травми. В принципі, дякуючи їм, Чигринський не зіграв у чвертьфіналі ЛЧ проти своєї колишньої команди - 1:5 на Камп Ноу це було жорстоко. Зараз центральний захисник Шахтаря лікується і готується повернутись в основний склад.
P.S. Я ж зі свого боку хочу пожалкувати, що Діма так мало провів в Барселоні - дивись, якби відіграв довше, більше б синьо-гранатових футболок з його іменем продавалось тут, у нас. А то в моїй колекції цього екземпляру якраз і немає...
Ну, і на закуску - топ-п'ятірка на мій особистий смак.
1. Ласло Кубала
2. Хрісто Стоїчков
3. Шандор Кочиш
4. Золтан Цибор
5. Георге Попеску