Є такий стадіон в Відні, другий за місткістю після Ернста Хаппеля - Герхард Ханаппі Штадіон. Стадіон відносно новий, відкритий всього-навсього 35 років тому. Ось його історія.
Герхард Ханаппі прийшов в Рапід з Адміри Ваккер в 21 рік. Прийшов, щоб провести в біло-зеленій футболці 15 років, 333 матчі в чемпіонаті (забив на позиції півзахисника 114 голів). 1954-го зі збірною Австрії завоював медалі швейцарського мундіалю, наступного року став спортсменом року на батьківщині. 1965-го, в рік завершення кар'єри (в Рапіді, ясна річ) отримав - першим із людей спорту - Почесний знак За заслуги перед Австрійською Республікою. Ханаппі вважається одним із найкращих футболістів Остеррайху всіх часів, в Рапіді він входить в першу трійку. Рекорд Ханаппі з кількості матчів за збірну перевершив аж 1998-го легендарний Тоні Польстер.
Але це тільки перша частина історії, частина досить звична і навіть дещо банальна. А от далі починається незвичне. Точніше, почалось воно ще під час ігроцької кар'єри Ханаппі. От ким би у нас став гравець такого рівня? Пішов би в тренери, якісь там футбольні функціонери, на телебачення. А Герхард пішов вчитись на архітектора. Власне, він ще до того, як повісив бутси на цвях, захоплювався цією дисципліною і студіював відповідну літературу.
Отже, Герхард Ханаппі став архітектором, почав працювати в цій галузі. Чим він займався в перші роки своєї архітекторської практики, достеменно невідомо, але головний проект його життя знають всі. Це віденський Вестштадіон, що став домашньою ареною Рапіда. 1977-го його здали в експлуатацію - а за три роки, 23 серпня 1980-го, творець стадіона помер від важкого онкологічного захворювання (лімфома).
1981-го Вестштадіон було перейменовано. Відтоді і досьогодні він носить ім'я футболіста, який став архітектором і створив нову арену для своєї рідної команди. Отака унікальна історія однієї людини і однієї споруди.
P.S. Коли мене запитують, чому я вболіваю за іноземний клуб - то замість відповіді я буду розказувати хоча б оцю історію. Тому що "там" можлива отака історія. Або така, яка обессмертила мало кому відомий навіть в Іспанії клуб Алькояно. Але про це - в одному з наступних записів.
P.P.S. Якщо комусь із вболівальників Динамо буде цікаво - зробив отакий скріншот з відеозапису матчу. Подивіться, може згодиться на аватару.