Для початку - невеличкий адміністративно-історичний лікбез. Іспанія як держава, територія складається з 17 одиниць першого рівня. Називаються вони comunidad autónoma, автономна спільнота. Спільноти в свою чергу розділяються на провінції (деякі невеличкі спільноти складаються з однієї провінції, Кастілія-Леон включає в себе 9 провінцій). Крім того, є два автономних міста - це африканські Мелілья і Сеута, але нас вони не зацікавлять, бо ніколи не були представлені в Прімері.
Такий поділ започаткувала Конституція Іспанії 1978-го року. Процес був непростим і не одномоментним - спільноти отримували автономію по-різному (простіше всього було трьом "національним" спільнотам, тобто таким, де жили певні нації - Країні Басків, Каталонії та Галісії), не відразу устаткувались сьогоднішні кордони. Користуватись під час географічного екскурсу я буду поділом саме 1978-го року - для простоти і зручності. В принципі, поділ цей майже збігається з територіальним розмежуванням на історичні області 1833-го року. Є, звісно, відмінності - Мадрид не був окремою comunidad autónoma, Кастілія (тоді Стара Кастілія) і Леон були окремими областями, не було окремих Ріохи і Кантабрії, Мурсія мала більшу площу (за рахунок Нової Кастілії, тепер Кастілія - Ла Манча). Але в цілому, повторюсь, межі історичних областей майже не відрізняються від кордонів нинішніх автономних спільнот.
Отже, історичний, перший чемпіонат Іспанії (як чемпіонат - бо до того таким турніром вважали Кубок) відбувся 1929-го року. Деякі джерела пишуть 1928/29, що не є правильним фактично - перший тур чемпіонату відбувся 10 лютого 1929-го. Десять команд були розподілені між чотирма comunidad autónoma, найбільша кількість належала до Країни Басків. Такі тоді були футбольні реалії.
Країна Басків - 4 (Атлетік, Аренас, Реал Сосьєдад і Реал Уніон)
Каталонія - 3 (Барселона, Еспаньол, Еуропа)
Мадрид - 2 (Реал, Атлетіко)
Кантабрія - 1 (Расінг)
Як бачимо, Каталонія була представлена одним містом, столицею. Мадрид, відповідно, також (хоч тоді, повторюсь, він входив в історичну область Нова Кастілія). Першим чемпіоном став представник Каталонії - Барселона.
Того ж 1929-го року до чотирьох автономних спільнот (далі буду називати для простоти "спільнот") могла приєднатись п'ята - Андалусія. Але представник південного краю, Севілья, в плей-офф програла кантабрійському Расінгу.
Другий сезон приніс другого чемпіона, з нової спільноти - ним став Атлетік, що представляв, як всі знають, Країну Басків. Силу своєї автономії баски підтвердили наступного сезону, коли їх в Прімері виявилось аж п'ять - до засновників Ла Ліги приєднався Депортіво Алавес (той самий, що 11 років тому грав у фіналі Кубку УЄФА).
В чемпіонаті-1931/32 Прімеру поповнила перша команда зі спільноти Валенсія - власне, Валенсія Клуб де Футбол. З тих пір ця comunidad autónoma була відсутня в Прімері тільки одного разу, про який нижче. Також 1932-го першого чемпіона отримала столиця - Реал, який тоді, в часи Другої Іспанської Республіки, називався просто Мадрид.
Південь недовго чекав свого представника в еліті - і вже в 1932/33 його отримав. Але ним став Бетіс, а не Севілья, яка знаходилась в одному кроці від цього кількома роками раніше. Наступний сезон додав в список регіонів ще один - Астурія, яку репрезентувала столична команда, Ов'єдо. Ла Ліга просувалась на захід, до Атлантичного океану - але до остаточного "захоплення" треба було пережити громадянську війну.
До того, в чемпіонаті-1934/35 відбулось перше в історії Прімери севільське дербі, третє за ліком (мадридське і барселонське стартували одночасно з історією чемпіонатів Іспанії). Результатів наводити не буду, це стане темою окремого запису. Скажу тільки, що один із представників центрального міста Півдня став в тому ж році чемпіоном - першим для Андалусії. І знову біло-зелена частина Севільї втерла носа червоно-білій - титул завоював Бетіс.
Останній довоєнний чемпіонат (1935/36) приніс відразу дві нових спільноти для Прімери - північні Наварру та Арагон. Представляли їх добре відомі Осасуна та Сарагоса відповідно. Завершувалась епоха басконського футболу, в еліті залишилась тільки одна команда (звісно що Атлетік, який - один із трьох - провів всі сезони в еліті). А взагалі в еліті в тому сезоні було репрезентовано 8 з 9 comunidad autónoma, що пробували свої сили в Прімері (без кантабрійського Расінга).
В першому ж сезоні (1939/40) після Guerra Civil Española, громадянської війни, в елітному дивізіоні з'явився перший представник найзахіднішої історичної області, яка згодом стала автономною спільнотою в тих самих кордонах - Галісії. "Галичан" репрезентувала Сельта. А ще той чемпіонат приніс другого столичного чемпіона. Неважко здогадатись, що ним став Атлетіко - тоді Атлетік Авіасьон. Цікаво, що перше своє чемпіонство він завоював на стадіоні... Реала, Чамартіні (один матч взагалі провів в гостях у Райо Вальєкано) - бо його Метрополітано був зруйнований під час війни. Нічого, коли Реал почав будувати Нуево Чамартін (зараз відомий на весь світ іменем і прізвищем найвидатнішого президента клубу в історії), він один сезон гостював якраз у Атлетіко.
Невеличка південно-східна спільнота, Мурсія, отримала свого першого "прімерного" учасника (власне, клуб Мурсія, з міста Мурсія, провінції Мурсія) в наступному чемпіонаті. А в сезоні-1941/42 в Ла Лізі відбулось перше галісійське дербі - до Сельти приєднався Депортіво. Валенсія, як спільнота, вперше була представлена аж трьома командами - до головної команди області і Еркулеса, що підтягнувся ще до війни, додався Кастельон. Кількість переросла в якість, і Іспанія отримала тоді ж першого валенсійського чемпіона. Чи варто говорити, що ним були якраз Лос Чес, Кажани з Валенсії?
Повернення в чемпіонаті-1942/43 Севільії і вихід трохи раніше Гранади спричинив до небувалого раніше представництва Півдня - Андалусію репрезентували відразу три клуби. За рік прийшла черга хвалитись кількістю Каталонії - до двох столичних колективів додався небарселонський (аж цілих 22 кілометри до центру провінції) Сабадель.
Коли в Європі закінчувалась Друга світова війна (1944/45), в Іспанії відбулось перше дербі Астурії - до піонера Ов'єдо долучився хіхонський Спортінг. Продовжував розширювати своє представництво схід: 1945/46 - четверта валенсійська команда, Алькояно (якщо не забуду, розкажу цікаву історію про цей клуб). 1947/48 - четвертий представник Каталонії, Гімнастік з Таррагони. В "квартоваленсійському" сезоні Іспанія отримала другого південного, андалусійського чемпіона - до Бетіса нарешті долучилась Севілья.
Дванадцята нинішня автономна спільнота, Кастілія-Леон, з'явилась в Прімері в сезоні-1948/49, завдяки Вальядоліду. Тоді це була історична область Стара Кастілія (з Леоном їх об'єднали вже після епохи Франко).
Чемпіонат-1951/52 став з точки зору географії унікальним. Для початку вимальовування цієї унікальності зазначу, що Прімеру поповнила перша команда з-за меж материкової Іспанії - це був Лас-Пальмас з Канарських островів (13-а comunidad autónoma). Але найцікавіше йде далі. Єдиний сезон в еліті провела команда з Африканського континенту. Це був клуба Атлетіко зі столиці протекторату Іспанське Марокко Тетуану. Про нього я детальніше згадаю в одному з наступних записів. Зазначу, що вперше одномоментно в еліті були присутні 10 (плюс невраховане Марокко) comunidad autónoma.
Перше умовне дербі Кастілії-Леон (повторюсь, тоді це були дві окремі області) відбулось в сезоні-1955/56. До кастільського Вальядоліду приєдналась леонська Леонеса. А за рік Каталонія отримала четверту команду зі столиці - до Барселони і Еспаньола (а також давно зниклої з еліті Еуропи) приєднався Кондал. Про нього також буде розказано в одному запису з марокканцями - цікава там історія...
Чемпіонат-1957/58 відзначився присутністю в Прімері 11 автономних спільнот одночасно: Галісії, Астурії, Кастілії-Леон, Країни Басків, Наварри, Арагону, Каталонії, Мадриду, Валенсії, Андалусії та Канарських островів.
Друга команда з островів, та перша з 14-ї за ліком "прімерної" спільноти, Балеарських островів, з'явилась 1960-го - це була, звісно ж, Мальорка (взагалі єдиний представник регіону в головному дивізіоні Ла Ліги). Наступного сезону Іспанія вперше літала за межі Піренеїв двічі - на Балеари і на Канари (де вийшов другий тамтешній клуб, Тенеріфе).
Чемпіонат-1962/63 відзначився тим, що в ньому вперше з часів заснування Ла Ліги не відбулось барселонського дербі (мадридське перервалось ще на початку 30-х, коли вилетів, звісно ж, Атлетіко). А Андалусія натомість була представлена аж чотирма командами - крім севільських, Кордоба і Малага. За два роки відбулось перше в Прімері дербі Валенсії як міста. До головної команди регіону приєднався знаний нами Леванте. І ще одна подія відбулась на сході в сезоні-1966/67 - це перше алікантійське дербі, Ельче-Еркулес. Аліканте є провінцією, що входить в склад спільноти Валенсія. Столицею є якраз Аліканте (майже всі провінції називаються за центром), де грає Еркулес. А до Ельче звідтам всього 22 кілометри, тож дербі там серйозне, для свого рівня.
Чемпіонат-1968/69 відзначився цікавим явищем - Андалусія була представлена трьома командами, але зовсім без столиці, Севільї. До Кордоби і Малаги приєдналась Гранада. (Уявіть, щоб в українській вишці грали Кривбас та нікопольський Колос, але не було Дніпра.) Наступний сезон приніс перше в історії галісійське тріо - Депортіво, Понтеведра, Сельта. Південь не здавав позицій, і в чемпіонаті-1971/72 вперше захопив аж 5 позицій. Всі тамтешні клуби тут вже перераховувались, от вони якраз і грали одночасно.
А що ж столиця? Цікаво, що якраз в рік прийняття Конституції, коли Мадрид нарешті став окремою comunidad autónoma (стосовно цього питання було багато суперечок і варіантів) - головне місто центральної спільноти і всієї країни вперше було представлено в Прімері трьома командами. Третім став Райо Вальєкано. А за рік вперше у своїй тоді 89-літній історії до елітного дивізіону завітав найстаріший клуб Іспанії, Рекреатіво з андалусійської Уельви. (Цікаво, що найдавніший клуб Іспанії знаходиться на півдні, найстаріший же існуючий стадіон - на абсолютно протилежному кінці країни.)
Сезон-1980/81 приніс другого чемпіона з Країни Басків - звісно що Реал Сосьєдад. До 80-х ліга значно розширилась, тому показник чемпіонату-1985/86 (12 автономних спільнот одночасно - Галісія, Астурія, Кантабрія, Країна Басків, Наварра, Кастілія-Леон, Арагон, Каталонія, Валенсія, Мадрид, Андалусія, Канари) був неминучий. А от того, що сталось наступного року, мабуть, ніхто не очікував. Вперше з 1931-го Прімера залишилась без валенсійських команд - остання, "титульна", вилетіла в Сегунду. Правда, всього лиш на рік, і з того часу Валенсія безперервно присутня в елітному дивізіоні.
Разом з Кажанами вперше піднялась команда із найменшої comunidad autónoma, Ріохи - Логроньєс. Ріоха таким чином стала 15-ю представленою в Прімері спільнотою. А в Ла Лізі того сезону одночасно грали команди 13-ти comunidad. В чемпіонаті-1991/92 з'явився перший представник Кастілії - Ла Манча, Альбасете. А закрила карту Іспанії скромна Меріда із автономної спільноти Естремадура. Це сталось 1995-го. Цікаво, що "титульна" команда, Естремадура, з'явилась в еліті вже за рік. Трохи не встигла...
На зламі тисячоліть, в сезоні-1999/00, гуляла вся Галісія - там з'явився свій перший чемпіон, Депортіво. Чи треба нагадувати, що він міг з'явитись шістьмома роками раніше, і як Супердепор втратив таке бажане і близьке золото? Можливо, колись і нагадаю - записом про барселонську Дрім Тім.
Чемпіонат-2001/02 приніс перше острівне, канарське дербі - Тенеріфе і Лас-Пальмас одночасно грали у Прімері. А материковим командам вперше в історії довелось робити три вилоти за межі Піренеїв, бо крім атлантичних Канар була ще середземноморська Мальорка.
Останні географічні події в чемпіонаті Іспанії пов'язані винятково зі столицею. В сезоні-2004/05 вперше з'явилась команда зі спільноти Мадрид, але не з Мадрида-міста. Ви, мабуть, здогадались, що це Гетафе. До речі, місто віддалене від Мадриду всього на 13 кілометрів. (Такий собі Бориспіль і Борисфен.) А вже поточного сезону Прімера вперше заповнена аж чотирма столичними командами - крім Гетафе та двох звичних мадридських клубів в еліті одночасно з усіма ними грає Райо Вальєкано.
Що цікавого чекає Прімеру наступного сезону? Можливо, повернеться в еліту Галісія - причому відразу двома клубами. Збираються відновити свою присутність сусіди "галичан", Кастілія-Леон (Вальядолід йде на другому місці). А ще, можливо, поборються за місце в еліті обидва учасники алікантійського дербі. Принаймні, в Сегунді їхнє протистояння від цього тільки загостриться.
Отака вийшла географія чемпіонату Іспанії за всю історію. Про "прімерну" історію кожного регіону поговоримо іншим разом, а зараз два бонус-треки. По-перше, список всіх "крайніх точок" Прімери (за всю історію), по-друге, невеличка ілюстрація появи автономних спільнот в елітному дивізіоні іспанського футболу (робив сам, в Пейнті, тому прохання не лякатись).
Північ - Хіхон (43°32′00″ п.ш.)
Південь - Кадіс (36°31′00″ п.ш.)
Захід - Віго (8°43′00″ з.д.)
Схід - Барселона (2°11′00″ с.д.)
