Ну щож, чергове фіаско.. Динамо знову, ганебно покидає найпрестижніший Європейський клубний турнір, на найнижчих його стадіях, на тих стадіях, які ще років 10 назад вважались би просто неприпустимими..
Та роки йдуть - зараз це вже сприймається спокійно, не мов би це так і малоб бути..
Великі попередники нажили київському Динамо капітал слави на багато поколінь вперед. Команда, по суті, давно вже нічим не примітна, в єврокубках почергово замінюючи антирекорди на вильоти з попереднього раунду.. Та всеж, команда, яку до цих пір – по пам'яті минулих успіхів – високо котирують на міжнародній арені..
Рік тому киян вважали фаворитами в битві з Аяксом, тепер – той самий сценарій вже з одним з кращих російських клубів. І не тому зовсім, що Динамо все ще грізна сила, а виключно за рахунок заслуженого колись реноме..
Хоча, якщо дістати ваги і гирі, обчислити масу брутто другого місця на Україні і третього в Росії, та ще пригадати, хто в останніх пару років провів дюжину матчів в Лізі чемпіонів, обіграв Барсу і обидва рази проходив в Лігу Європи, а хто запамятався останнім місцем та участю в кваліфікації.. Відразу з'ясується, хто чого вартий на сьогоднішній день..
Мені як українцю, патріоту - ситуація ця дуже пече.
Виникає іноді таке відчуття - що Україна, як би вона не опиралася цьому на словах, в багатьох аспектах виглядає молодшою сестрою Росії, нажаль. Дивиться по телевізору російські програми п'ятирічної давності, купує списаних з РПЛ футболістів і тренерів з просроченим терміном придатності.
Київське Динамо раніше, при живому Валерію Васильовичу, всіляко цуралося цього заняття, будучи самодостатнім, сильним та авторитетним клубом. Але Метр пішов, на його місці почали зявлятись його учні, Буряки змінювали Йожефів, Йожефи Демяненків і як результат їхньої роботи - ми вже запрошуємо спеціалістів з росії, де ще зовсім недавно, їхні клуби мали за велике щастя і честь запросити до себе тренера з України, з славетної Динамівської школи. От такий парадокс..
Чи будете ви сперечатися з тим, що Юрій Сьомін начисто, в одну калітку програв матч Курбану Бердиєву, який ледве наскріб купку здорових гравців? Чи зможете ви знайти хоч один аргумент в захист людини, яка випускає на домашній матч з суперником, свідомо розуміючи, що той має намір окопатися і померти в своїй штрафній площі, лише одного форварда? Чи виправдаєте ви фахівця, що заявляє, що його задуми порушив безглуздий, швидкий гол (проведений, до речі, після зразкової швидкої атаки фірмовим "рубіновим" почерком)? При тому що завдання Динамо – розкрити залізобетонну оборону і забити – не мінялася ні на 7-ій хвилині, ні на 87-ій, ні при 0:0, ні при 0:2. Що такого рокового таїлося в пропущеному голі??!!
А ще цікаво дізнатись, чому людина, яка заставляє всіх величати себе тренером, абсолютно не підготувала команду ні, зокрема, до небажаних поворотів сюжету, ні, загалом, до прекрасно знайомого і зрозумілого суперника, ні, в цілому, до початку сезону, як виявилось. Половина команди не біжить, не працює, не дихає, Шевченко, єдиний здатний зламати ситуацію самотушки, якогось х.. дивиться за грою на лавці запасних.
Зате рятувати гру виходить улюбленець Сьоміна - Алієв, за якого взимку переплатили втридорога, і вся чеснота якого – стрільнути з штрафного. Виходить – а команда не заробляє для нього жодного стандарту поблизу воріт. Загалом, якщо рік тому на тренерську лавку Динамо, коли там сидів Валерій Газзаєв, неможливо було дивитися без злості, то тепер туди вже розчарований погляд.
Єдина свіжа ідея української команди – нігерійський новачок Ідейе. Той самий єдиний форвард в "антирубіновій" побудові. Парубок симпатично виглядав на старті українського сезону, забив декілька гарних м'ячиків, виділявся своєю пристрастю і бажанням. Видно, що голова його поки цілком забита футболом, і з красою культурно-розважального життя Києва він ще не знайомий. Але одна справа геройствувати проти Оболоні, Севастополя, і зовсім інше – проти Рубіна, об який обламували зуби Мессі з Алвешом і Ібрагимовіч з Ето’о. Само собою, що обороні казанців не склало ніяких труднощів з'їсти Брауна разом зі всіма його нігерійськими "ідеями". За весь матч він жодного разу не потревожив Рижикова по-дорослому, та і все Динамо цілком, ударивши по воротах 21 рази, лиш 2 з них може вважати небезпечними: перекид Гусєва, що вискочив з офсайду і тому був пропущений захисниками, та попадання в хрестовину Вукоєвіча – єдиного у складі киян, хто намагався утримати падаючий прапор.
Натомість Рубін вичавив себе без остатку. З такими кадровими втратами, як у нього, російська команда зазвичай повертається до лісу передом, організовуючи окопну війну довкола своїх воріт. Але що означає справжній тренер! Грамотна розстановка, точні завдання, чітка стратегія – і замість очікуваних 0:2 повноцінні 2:0. Молодий Кверквелія, тільки що витягнутий із зенітовського дубля, грає на стадіоні імені Лобановського так, немов сам Валерій Васильович муштрував його декілька років і награвав у зв'язці з Балтачою. Протягом усього матчу було таке відчуття, ніби перед грою в казанську роздягяльну завітав Путін. Все це безумовно - самі лиш компліменти Бердиєву як тренеру.
Навідмінно від тренерського штабу казанців, який постійно розвивається, у нас до цих пір топчуться на одному і тому ж місці, наступаючи на одні ті ж граблі.. Ми все так як і раніше, вперто не хочемо вчитись на памилках, очевидно, минулорічне фіаско від Браги нас нічому не навчило..
P.S. Хоч би при такій грі в ЛЄ незганьбитись...